Магма душі стікає до забуття, безкрайня ніч, місто без зірок. Час, що стікається у пісок, загублені слова, втрачені контексти.
Падіння в себе — безвихідь на краю, зруйновані душі, закутані туманом.У пошуку свідомості, що ховається в темряві. Слова, що заблукали в своїх відлуннях, Шукають шлях до світла, але не знаходять його.
Крізь призму болю, крізь порожнечу, Я намагаюся побачити себе, Але відображення все туманніше. Магма душі спотворює, і я знову тану у темряві, там, де мене немає.
milahvl
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
