Хати не має, життя догора,
моє котеня має котенят, а в храмі діра.
Вітер зимовий все зазива,
через дірку у стіні – зруйнований світ.
Земна куля розмазня
червоними фарбами все залива.
Напали, відняли, все розтерза,
і смішно і грішно – життя.
Котеня до котянят не підпускає,
червоні сліди лап сніг білий застеляє,
Хату мою не залишає,
котенят своїх захищає.
Ірина Ващук
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
