Палав вогнем "кінець історії",
Де лилась кров – тече вона ізнов
Враз рухнули наївнії теорії
Один снаряд їх зносить до основ
Три роки, що тривають мов століття
Десяток літ, а далі – в глиб віка
Нема кінця, лиш жаху є суцвіття
Що вдалечінь несе, немов ріка
Та є ще сили, б’ється все ще серце
Сплотилась нація – єдність, мов закон
На світ, наскрізь криваве шкельце,
Про силу каже, що для них – жаргон
Він сам поранений в бою драконом
Та не чекайте – не втішить, не помре
Стуліть же рота, Юди, своїм мікрофоном
Лиш хто повстав, той знає куди дме
Народе мій, що встав супроти смерті
Тобі історія вклоняється навік
Навіки слава, не лише в моменті,
Народжені долати цей потік
Богдан В’язовченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
