Ти настільки любив народ,
Просто, без понтів і пригод.
Ти простими словами правду казав,
За це тебе уряд й прибрав.
Слово твоє — це лезо в бою.
Піснями ти міць гартував.
І в сьогоденні весь час чути мотив
Твоїх старань, за які ти кров пролив.
Навіки тобі сорок шість.
Пішов із життя при цвіті років.
Багато-хто каже: «Випадковість»,
Але наша історія знає вже цю послідовність.
Вибач, Кузьма, за руїну,
За колись прекрасну Україну.
Хоч при житті повидав ти розруху,
Але любив її щиро, мов свою подругу.
Говорив ти пророчі слова:
«…Тікай, бо скоро буде війна».
Гідний ти син країни добра,
Спочивай з миром, Скрябін Кузьма
Лесь-Армандо
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
