Він не такий, як всі – і в цьому його сила,
він прадіда славетного достойний внук,
Людина, для якої рідна Україна
з народження у серці без спонук.
Любив він неньку, і життя, і волю,
і сонцем ту підсвічену блакить,
і пісню матінки Вкраїни калинову,
її свободи виборену мить.
Він мріяв малювати й жити в горах,
красу Вкраїни написать на полотні,
завжди у правді він шукав свою опору,
вершин він досягав в своїм житті.
У вісімнадцять – подихи Майдану,
у двадцять шість – Герой він України,
«Вовків Да Вінчі» незборима слава
загоювала рани і руїни.
Взірець для всіх, комбат із плоті й крові,
і сила волі, від якої ворог кляк,
вперед він сам Вовків у бій виводив –
р@шисти обертались в переляк.
Помстяться за комбата всі Вовки,
не буде краю помсті і зупину,
допоки ворога не виб’ють із землі,
якій святе наймення Україна.
Сьогодні ж ми оплакуєм Героя,
зорю провідну молим в небесах,
Да Вінчі освітила щоб дорогу,
А ми тут пам’ять збережем в віках.
М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
