Панночка

Панночка моя до мене приходила,
Нічку зоряну зі мною проводила.
А потім зникала на довго й до ночі,
Щоб не побачив зеленії очі.

Вона мене часто з розуму зводила,
А потім знову до гаю приводила.
Памʼятаю, що в таночку кружила,
Напевно вона мене приворожила.

Дівчина гарна ранком втікала,
А я все питаю, де ж та блукала?
Все просила її не шукати,
Бо не зможу таку покохати.

Чаклунка моя дівчина по ночі,
Вдивляюся я в її зоряні очі.
Не бачу там правди, не бачу спокою,
Як тільки покриє травмую росою.

Чи десь ця мавка й досі блукає,
Чи серце її ще живе і кохає?
Просив я її мене не шукати,
А ранком не можу її пригадати.
Снєгова Вікторія