Гниле багатослів’я мою голову зжирає,
Проте язик не створений для потягу зі слів.
Я маю все сказати, відпустити думок зграю,
Покаятись пред Богом, щоб надалі не горів.
Даруєш відчуття, яким і форму не задати,
Твою красу не вмістить в себе жодне полотно,
Ти загадка, яку бажав раніше розгадати
В обіймах забуваю хто я є, наче в кіно.
Ця іскра запалила моє серце паперове,
Згоріти в нуль закоханим – не досягти мети.
Закоханість – чума, і все творіння було хворе,
Таким є зараз я, такою з кимось станеш ти.
Іван Патиковський
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
