У місяця є ніч, то ж він не сам,
Разом вони давно вже в парі.
Землю нужно обійма густий туман,
Крапельки дзвенять, як на гітарі.
Сонце лагідне день кожен зустріча,
Віддає тепло землі всі чари,
А глибоке небо поміча,
Що кохають його білі хмари.
Річка припадати ставу дозволя,
Несподівано в них виникли стосунки…
Грім гуркоче, плечі розправля,
З блискавицею палкі там поцілунки.
Угамовує ревниві хвилі океан.
Залицяється все дощ до зливи.
У вітра є повітря, в лави є вулкан,
Лише в парі вони всі щасливі.
Ірина Сонце
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
