Паросток надії

Коли в пітьмі, здається, все затихло,
І світло сховалось за мрякою днів,
Тоді надія в серці розцвітає тихо,
Мов паросток, що прагне до світів.

Не бійся падінь, не бійся поразки,
Бо кожна сльоза – це лиш крок до мети.
Надія – це сонце, це віра, це казка,
Що навіть у бурю допоможе йти.
Бобир Анастасія