О то все думаю
Чи не сховати всіх своїх скелетів?
Та не закрити ті всі шафи від людей,
Бо на полицях, померлих вже поетів
Я не знайду, яскравих, як вони ідей
Весь сором, що писав колись, прибрати.
До поки, люди, не дібралися до них…
Та лиш, найкращі думи відкривати,
Так обережно, від роздумів своїх.
Та спершу, треба все владнати з головою,
Бо треба якось сам з собою дружить.
Та від жару, хатинка вкрита вже золою
Хоч, разом з нею, треба ще життя прожить
Станчік
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
