Перебирає вітер
коси клена,
Відшпортався
у того бороді,
Вже шевелюра
рижа, не зелена,
Всі волосинки,
наче, золоті.
А голова давно
у срібла блиску,
Спадають коси
в осені моїй,
Любуюсь тою,
першою у списку,
Усе блукаю
в ній, у золотій.
Обидві осені
і схожі, і не схожі,
Вітер від кіс
ніяк не відтягти,
Одні злітають
золотом в калюжі,
Спадають інші
сріблом з голови.
14.11.2023.
Зубко Ганна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
