Я перли кохання збираю,
Де весна спліта свій сонет,
Наповнює щастям бокали,
Над нами – парад планет.
Малюють серця акварелями
Кохання цноту’ перлинну,
Луна солов’їними трелями
Над гаєм летить невпинно.
Пастелями вечір звисає,
Спивають луги свіжі роси,
Вербиченька щось, мабуть, знає,
Вона розпліта свої коси.
В цілунках твоїх завмираю,
Злились воєдино серця,
Я перли кохання збираю –
Немає їм краю й кінця.
М_А_Л_Ь_В_А &Валентина Пошкурлат
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
