За світло, що прагнеш згасити,
За те, що не має ціни,
Ти будеш конати, неситий,
В обіймах міцних сатани.
За спалених вулиць наругу,
За кожну розбомблену хату,
Підеш ти до пекла, катюго,
І будеш у муках конати.
За кожну поламану долю,
За кожне життя українця
Втекти від вогню не дозволим,
І очі дітей будуть сниться
Тобі у пекельних кошмарах,
Нечистий і прОклятий враже!
Тобі, наче дикій примарі,
Ніхто ні півслова не скаже,
Бо що ті слова безголовим,
Бездушним і звироднілим?
Та й ваші слова – то полова.
І досі ви не зрозуміли,
Що мертві давно ваші душі,
Що ваші серця – темна яма,
ТілА ваші ненависть душить,
А ми вам погибеллю станем.
01.01.23.
Л. Пуляєва.
Фото з інтернету.
Людмила
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
