Природа плакала, ридала
На землю потоки холодної води зливала
І била з силою в моє вікно,
Щоб менше смутку в душі моїй було,
Щоб сльози більше не лила з очей я.
Вона вмивала землю й плакала як я.
О, яка ж благодать для мене то була!
Мені здалося, ніби моє і її серця в одне злилося.
І чим сильніше плакала природа,
Тим більше розквітала моя врода,
розмиті обрАзи в душі я малювала
і в унісон з природою я плакала, ридала.
Людмила
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
