Плаче Вишенька сумна,
Бо біда прийшла страшна:
Злий вітрюга з громом грізним
Рвав її гілляччя різне.
Дощ залив її гілки,
Гнули віти до ріки,
А одна — не встояла,
На травичку впала.
— Ой, навіщо цей розбрат?
Що ж я винна, скажіть, брат? —
Та вітер шепоче з хмар:
— Це весняний наш удар!
Та земля її втішала:
— Не журися, моя мила,
Сонце вийде із-за гаю,
Ти засяєш, я ж то знаю!
І заснула Вишенька,
Тихо-тихо, ніжненька,
А коли встав день ясний —
Розцвіла знов чарівний!
Карпець Ростислав Ігоровичич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
