Схилила верба
Коси над водою,
До самого долу…
Стелиться верба
Є у світі доля –
Бути сиротою,
Є у світі доля –
Сльози та журба…
Бавиться вербою
Вітер над водою,
І не знає спокою
Широка ріка.
Жити над водою,
Бути сиротою
Випала їй доля –
Доля така…
Нема і не буде
Спокою у світі,
Мабуть не буває
Його на землі…
Може там у небі
Щастям оповиті,
Коли відлітають
Клином журавлі.
Ось і промайнуло
Літечко зелене,
Вже спішить, сідає
Сонце за поля,
Літечко привітне,
Лагідне, веселе,
Осінь замикає
Ключем журавля.
Листя пожовтіле
Висне над водою,
В останню хвилину
По світу летить,
Це нестримна осінь
Красою золотою
Знову тихо плаче,
Плаче і мовчить…
Леонід Дідусенко. 2022р
Леонід
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
