Плачуть предки

Дороги війни усюди в руїнах, в окопах воїни наші у злиднях. Чорною хмарою вкрита країна, землю засипано важким камінням. Тягар повішений над людством, лишивши всі свої скарби. Переживають це безумство, по світу пущені брати. І предки плачуть упокоєні, що нас страхіття припекло. Що рід становиться знедолений, і бур’яном все заросло. Гримуча смерть настигла вільних, в житті щасливих і сліпих. А нашим воїнам подвійна, настигла участь бити злих. Залиті кров’ю стежки наші, смертями пахне весь кордон. А винуватець -карлик рашки, посіяв зло,бо він барон. Так тяжко все це розуміти, і що чекає ще нас всіх. Мої українські трембіти, не раз заграють смутний дзвін. Але хто бореться,той знає, за що пролита братська кров. І що війна не вибирає, кого залишить жити знов.
Тетяна Лазарєва