Всі одне одного вітають –
Щастя радості бажають.
Лунають ті самі вже побиті часом побажання,
Але є у мене тільки одне для вас бажання.
Подумайте трохи, люди,
Не будьте ви як ті колоди!
Візьміть своє життя ви в руки,
І не кажіть ті фрази заготовлені, як уроки в школі.
Ви бажаєте щастя, але ж щастя у кожного своє –
Варто лиш взяти свій молот і своє ковадло,
Створити власне близкуче джерело.
Своїми чорними руками ви побачите красу, якої на всьому світі до цього не було.
Ви бажаєте здоров’я, та ваша доля – ваша зброя.
Нас непомітно і по трохи травлять,
Щоб усім у світі можна було править.
Але тільки ваш вибір чи попадати у нав’язливе стадне ізголов’я.
Всі довкола хочуть гроші.
І правда, вони для нас, як для собаки воші.
Але дивіться, щоб за горою мрійливих банкнот
Її тінь жаждливості не затягнула вас у нещасний рок.
І куди ж обійтися без побажань кохання…
Воно здатне принести не лише радість, а й страждання.
І, можливо, варто трохи почекати,
Щоб твоє серце ще раз звірино на шматки не розтоптали…
Тож я завжди сам пишу свої, унікальні побажання.
Можливо, не всі однакові круті вони
Чи не такі захоплюючі як чужі,
Зате щирі і відображають тільки мої власні відчуття душі.
Тож я прошу вас, люди,
Не бійтеся трохи мізкувати!
Чужі слова то звісно добре і красиво,
Але ваші куди більше здатні повпливати і найголовніше – серця рідних тепло укривати.
Давид Клименко
