Я бачу жах в очах.
Я чую гниль, я бачу сирість і ненависть
А все через те, що бачу все не своїм життям.
Я бачу радість у піснях, чую запах квіток і весни.
Я відчуваю радощі у днях, і хочу бути тут завжди.
Я бачу сіль, я чую запах грубої трави, люди різні є, але саме ці вбивають подих ніжного дотику руки.
Хтось у жаху вибачає світло, когось воно тягнеться, наче квіти до тепла.
Хтось у піснях чує незліченну біль, а когось запах квіток дістає, когось дні веселі лякають до кінця.
Хтось у сльозах жаху бачить радість. Грубість свою він сприймає наче яму, куди закидає всіх жертв від радощів своїх.
У всіх людей, а може і не тільки, є те, про що не говорить ані хто, тому що це їх особисте. Особисте бачення всього.
Нора Заноза
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
