— Не гідний вчинок, сину мій, —
Сказала тихо мати.
— Вдягайся, в руки їх бери,
Ми йдем їх повертати.
В той вечір до сусідів повела
Мене мама в хату.
Все розповів так, як є,
Та що прийшли ми в вечір цей
Вам, ваше повертати.
Сусідка послухала мене,
Все вона збагнула.
Але за вчинок та за чесність
Подарунком від себе
Палички ті повернула.
Виріс вже, та й не мале
Життя прожив,
В людей нічого я не вкрав.
Науку, мамо, твою
На все життя запам’ятав.
В.Є. Панченко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
