Думкою , повертаючись в дитинство, історію повчальную згадав.
Сідало сонце вже на вечір, в дворі сусідів, з дітьми сусідськими, я грав,
Та рахувальні палочки різнокольорові, вони сподобались мені, собі додому їх забрав.
Малим ще був, та ще свідомості не мав, не розумів що я їх вкрав.
Та рахувати ще не вмів, отож на ліжку своєму, по кольорам їх розложив.
До мере Мама підійшла, вона спокійно і без крику, ті палочки до рук взяла,
Які гарні палички, можна вчитись рахувати, таких в нас вдома не було,
Деж сину мій, ти зміг їх взяти.
На вечір в двір сусідський, ходив я мамо грати,
Ці палички сподобались мені, тож вирішив додому їх забрати,
Не гідний вчинок Сину твій, сказала тихо Мати.
Вдягайся в руки їх бери, ми йдем їх повертати.
В той вечір до сусідів повела, мене Мама в хату,
Все розповів так як є, та що прийшли ми в вечір цей, Вам, ваше повертати
Сусідка послухала мене, все вона збагнула,
Але за вчинок та за чесність , подарунком від себе, палички ті повернула
Виріс вже, та й не мале життя прожив, в людей нічого я не вкрав,
Науку Мамо твою, на все Життя запам’ятав.
В.Є. Панченко
В.Є. Панченко
