Давай поговоримо, мила подруго,
Хоч ти вже давно у раю спочиваєш.
Забрала тебе в мене клята недуга.
У мене як справи, ти звідти все знаєш.
У мене все склалось, все так як хотіла,
Щаслива родина, лиш ти відлетіла…
Мені тебе подруго, не вистачає.
В думках пригадаю і знову втрачаю.
Наснись мені пташечко і посміхнись
І я тобі теж посміхнуся,
А потім ти скажеш ану схаменись,
Якщо знову я засмучуся.
Ти завжди таким позитивом була,
Хоч іноді мудро повчала.
Ти старша, я менша і так повелось,
Ти так наперед ніби знала.
Подруженько мила, тебе уявляю.
Я думаю часто про тебе
І кілька світлин із тобою я маю,
А в тебе тепер тільки небо…
Все добре у тебе, я так сподіваюсь
Душа твоя світла, спокійна.
Хай був би це сон, тільки я прокидаюсь
І ти моя мила покійна…
Таке спілкування з тобою в нас нині
Від тебе лиш вічність, від мене прощання…
Безмежно сумую, хоч ми і не винні,
Що доля лишила нам тільки мовчання.
Лілія Ходус
