Подруга-пташка перелітна, із серцем трепітним й міцна. Покинувши поріг батьківський, до сина рвалася вона. Три місяці були в розлуці, і тільки чула в телефон, рідненький голос,рідні звуки, душа тяжіла від розмов. Вона поїхала ,здійнявшись, при окупації в страху. І лише сина обійнявши, відчула біль всього жаху. Але тепліше разом з сином, кровинка рідна й дорога, життя по орендованим квартирам, реальність їхнього буття. Хай збереже вас доля тяжка, хай допоможуть всі святі. Щоб разом винесли ненастя, і повернулися в свої краї.
Тетяна Лазарєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
