Вітер, випало все жовте листя
На дворі вже видно сніг
А я покохала в листопаді,
Краєм ока помітивши твій слід
Снігопад і сирість морозить
Всі готуються до свят
А я покохала ще восени
Не можу бачити себе без тебе ніяк
За вікном вже видна завірюха
Тривають зимні свята
А я пишу тобі з жахливим проханням,
Покинувши тебе сама
Найкоротший місяць в році
Пройшла вже найкраща зима
А я все згадую наші зустрічі,
Де мені самотності нема
Оживають дерева, поступово тане сніг
Незабаром зʼявляються перші проліски
А я так і не змогла забути очей твоїх голубих
Які бачу у снах й досі
Вмить природа розквітає
І цвітуть розкішні тюльпани
А наші души відстань розділяє
І твої безкінечні обмани
Сонячні й довгі дні,
Повітря заповнюють пташині пісні
Я мрію про наші минулі плани
Які нещодавно були сплановані нами
Розквіт літа. Теплішають водойми
На вулиці ганяє дітвора,
Початок літа? Я не знаю,
Подумки в мене ще зима..
Неймовірна спека. Над полем літають метелики
саме час для купання
А я не можу думати про спеку
Коли душу спіткало кохання
І знов настала осінь, листопад,
Бо з того дня минув вже рік
А я, здається, більше не кохаю,
Схоже відпустила навік
Вікторія Панасюк
