Ти заплуталась в свої вітрилах,
Ти не злітаєш на сильних крилах.
Ти шукаєш – не можеш знайти
Шлях свій, щоб дійти до мети.
Сльоза пвільно пливе по щоці,
Ти ледь триаєш себе у руці.
Витиратєш очі сумні
І відчуваєш себе як на дні.
Ти вмираєш, але оживаєш,
Нових рим не знаходиш ніде.
Зайве все відкидаєш,
Ти береш і твориш нове
Ти збери свої сили в кулак,
Стань сильніше за вітер.
Крила розправ, на увесь змах,
Придуши повстання літер.
Скелі розбий на дні свого серця
Віднайди свою глибину.
Бо ти з тих, хто завжди б’ється,
Ти будуєш стіну кам’яну.
Не боїшся болю та втрат,
Летиш крізь вогонь, немов зорепад
Ти завжди йдеш до кінця,
Бо в тобі палає незламна весна.
Щетиніна Дар’я
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
