Полон

На чужині, ворожій, в полоні тяжкім,
Українські сини страждають від злих чар.
Далеко від рідної землі, серцем болючим,
Вони згадують свій край, свій дім, свій жар.

Там, у кайданах, темних і холодних,
Вони змагаються з ворогом, з лицем смерті.
Та в серцях їх віра горить як свіча ясна,
Що Україна знову вільною стане, тверда й міцна.

Час тягне з далека свої сірі нитки,
Але українські серця не слухають його.
Вони мріють про день, коли відновиться мир,
Коли вони повернуться додому, повернуться живими.

Нехай вороги гнів свій відпускають,
Українські сини міцно тримаються за віру.
І небо над їх головами світліше зроблять,
Бо доля українських воїнів — це перемога, воля, мир.