На полонині, де вітер вільний віє,
Де небеса синьо-голубі плавають,
Там кожна травичка, там кожна квітка,
Наче відгомін музики, котиться.
Степові простори, як моря безкраї,
В них козацькі душі вільно пірнають.
Тут солов’ї співають увесь день,
І дерева шепочуть про кохання.
На полонині, де вічність співає,
Де серце відчувається вільним і ясним,
Тут кожен момент — мов казка веселих днів,
І кожен дихання — мов пісня про вічність.
Полонина — це той край, де душа пісню співає,
Де серце лине в небо, неначе птах у вольє.
Тут ми відчуваємо себе частинкою природи,
І віддаємося на волю мріям та свободі.
Нехай полонина завжди буде нашим домом,
Де ми знаходимо себе, де знаходимо світло.
Тут душа вільна, тут серце щасливе,
На полонині, де кожен момент — велика поема життя.
