Жоден вогонь не горить так яскраво,
Як почуття, що у тіні живе.
Тільки мовчанням говорить лукаво,
Тільки в душі свої знаки несе.
Ночі питають, а день не впізнає,
Вітер не чує і хвиля мовчить.
Те, що сховалось, ніколи не тане,
Те, що таємне, не може згоріть.
В очах – ні натяку, в голосі – спокій,
У жестах – байдужість, у подиху – лід.
Та варто лиш вітру торкнутись волосся,
Як серце займеться, мов вогник на мить.
Віка Федорич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
