Помада

Я придбаю помаду і поставлю у косметичку.
Так,на всякий випадок,хай стоїть там собі про запас.
Я відвикла фарбувати губи і вії,
А колись мала це все за звичку.
Але ти говорив,що ти любиш мене без прикрас.
Не фарбую волосся і вже навіть не пам’ятаю,
Коли кучері були на моїй голові.
Я стараюсь прибрати,напрати й готую, неначе скажена.
Але рідше і рідше цілуєш ти губи мої.
Я не та ким була, що тримала на вулиці погляд.
Зник десь блиск із очей,хворобливо я стала бліда.
І помада стоїть, і її чомусь вкрив уже порох.
І чомусь через це дуже часто я зла.
Де обідцяна поміч, слова про кохання поділись,
І чому чую докори про недосолений суп?
Може я вже й не та, що була,
Але й ти не той,милий.
І вина не в помаді, а в чому ж насправді вина?