Можливо, щось не те роблю…
І таємниця суть закрила.
Я вірю, що колись знайду,
Розправлю за спиною крила…
Не стану оглядатись, ні!
Вперед дивлюсь, страхам у вічі!
Сова гукає у саду,
Роки мої крізь вітер кличе…
Чи то міраж блищить десь там…
Чи то фантазія, як фара…
Та не важливо – головне,
Що я у розпачі не впала!
І вже на білому коні,
Несусь у золоті колосся…
Попереду моє життя,
Вітри роздмухують волосся…
Аж холодок пробіг в душі
Від торжества прозріння!
Багато років у Землі,
А я її творіння!
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
