Немов попелом малюю.
Ті вже давно забуті почуття.
Та тільки голос твій по колу.
Крутить як веретино.
І пазли ті, зібрати нам вже не дано.
Бо та деталь не так зіграла роль.
І ми вже знову над безоднею думок,
які так голосно воплять,
кричать, молять про допомогу.
Та тільки ми не чуємо тих слів.
Щоб врятувати розум, ми віддали серце.
Яке все ще билося за двох…
Юнія Пірс
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
