Мої почування точать лезо
Й тепло на душі, хоч рви за край,
Коли мозком ти хай і твереза,
Та серце все наказує "вбивай".
Час іде, біжить, лине стежками,
І на старих фотографіях лиш пил,
Небо кучеряво вкриється дощами,
Всі вони – дорослі, рештки тих світил.
Ось ти ще, дитя моє барвінкове –
Перші кроки, звуки та мости,
А за мить звучання ніжноколискове
Стає темним й зовсім не простим.
На рахунку ще одна безсонна ніч,
Й ще один морозний ранок,
Залишаєшся ти з долею віч-на-віч,
Очі в сльозах всі, потоплені туманом.
Анна Швець
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
