Як так можна?
Я не знаю
Чи так можна?
Обіймаю
Подивися
Бо страждаю
Ти не віриш
І не дивно
Почуття мої невільні
Всі заковані у рамки
Де ці кляті діри й ранки?!
Пролізти хочу я до них
Повнота у шлунку
Порожнеча на душі
Отакі дарунки
Хвороба надає тобі
Прорахунки
Твої кляті прорахунки
Не обіцяй
Воно не вийде
Не сій надію марно
Її і так
У дефіциті
До якого прагне тіло
Голова ж мовчить
Розуму відбита
Мною ж і побита
Мрію я
Що порожнеча в тілі,
повнота в душі
І коли ж це стане знову?
У житті
Де найстрашніший ворог і тиран
Цілився на себе
Сам
Лямфія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
