Чого не зробиш задля жінки,
Перегортаєш їй сторінки.
Підеш в крамницю полювати,
На борщик речі купувати.
Пішов до хати, ледве не’се.
Перетина дорогу дурний пе’се.
Так чоловік там й зупинився…
А потім і в лікарні опинився.
Проснувся – гіпс, рука, рука.
Перебинтована одна нога.
Другая подвиса дого’ри…
Бувають і в житті такі прико’ли.
Тут жінка у палату застриба,
Здалеку каже, промовля:
От пес дурний, ще й зіпсував всі речі.
Із чого борщ варитиму доречі?
А чоловік шепоче дуже тихо:
Да, пес дурний. Отож і лихо.
Не зупинись я на оцій дорозі,
Вже піднімався і був би на порозі.
Ну ось, нарешті правду ти сказав.
Та й не тягнув за нос десяток мавп.
Кому ж потрібен пес дурний побитий,
Якого треба кожний день ще й мити?
Сльозами захлинувся чоловік.
Мотузок ніс, а тут з’явився біс.
Мені жаль дуже цього песа,
Дурний, та ще й побитий, от дуреса.
Ось слухайте мене, улюблені малятка.
Порозуміння це наука, не колядка.
Що каже жінка – чоловік непоніма,
Так полюбовно і живуть, нічо не зна.
‘ –> наголос
Геннадій Вінницький
08/07/2024
Геннадій Вінницький
