Постаріла літ на десять з гаком,
Посивіли мої мрії і думки…
Думала, що скоро прилетять лелеки,
Прилетіли смерті ворожі круки.
Та надія не хоче сивіти й вмирати
І тріпоче, як пташа в вишині,
Це, мабуть, лиш тому, що бабуся я й мати,
А моя Україна тепер у вогні.
І сльоза лиш сльозу доганяє,
А думки все снують і снують,
Посивіла душа, муза десь відлітає,
Ніч приходить, не в змозі заснуть.
Зрозуміти не можу, яка мати родила
Й привела на цей світ сатану,
Щоб людина одна всіх неволила й била,
Розв‘язала криваву війну.???
Забирайся, чортяко, із нашої хати
Й забирай із собою своїх вірних собак,
Не родила тебе жінка – мати…
І прощення не буде тобі!!! Тільки так!!!
Я б хотіла, щоб тебе на кусочки порвали,
Розібрали, як берлінську стіну,
Щоб ні в пекло, ні в рай не пускали,
Щоб тебе підселили до»вождя всіх народів»в труну.
А писати я буду й надалі,
Це те, що я можу робити…
– Слухай, Путін! Крути з України педалі,
Бо бабусі за внуків здатні убити!
Марія Грушак. 09. 03. 2022р.
Марія Грушак.
