Ховалася від смерті довго
Боялася її немов вогню
Хотіла укласти з нею угоду
Обміняти трохи часу на брехню
Та супротивник надто всемогутній
Сягає кожного його крило
Непереможний, торги вести безглуздо
Змирилась, що усюди він присутній
Останнім часом із Женцем похмурим
Ми наче кращі друзі нерозлучні
Супроводжує мене поглядом прозорим
Холодний подих відчуваю у спині
Похмурий Жнець змахнув рукою
Немов фігури гральні з шахівниці
Тих, кого любила молодою
А ми лишились у страждань в’язниці
Я знаю — нічого там нема
Померлі нас з небес не бачать
Лиш Жнець насмішкувато пригляда
Усі колись у петлі його влучать
Леоні Вебер
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
