У Нього очі – почерк Бога, там океани розлились
там море, сонце, почерк неба – Йому лише такі дались
У Нього руки – сила вітру, що може хвилі підіймать
і ніжно, як вечірню тишу кохані плечі обіймать
У Нього голос – спів чарівний
птахів незнаних дивина
П’янить собою, неймовірний
як келих випитий вина
Вуста Його медові вишні, торкнуся дотиком у сні
Й розквітнуть квіти на морозі, мов той підсніжник навесні
У Нього очі – почерк Бога, за них я небо це молю
У Нього очі – почерк Бога і колір їх я так люблю…
22 грудня 2022 р 03:30
Наталка Весна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
