Тихо, як вітер, ти в душі,
І гіркота з тобою в парі.
Ти — невидима, мов тінь в ночі,
І водночас я не маю дару.
Відчай і надія в одному погляді,
Як спалахи в далекому світі.
Ти мчиш через серце безсилим кроком,
І знову зникаєш, немов мрія в нічній тишині.
Як би я не шукав тебе в тумані,
Ти — лише те, чого вже немає.
Почуття твої — це моє полотно,
Що змалює світ, де ми не знаємо один одного.
©ВіталійНосичев.
Віталій
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська