Усе… дочитала і книгу тримаю
а сил щось сказати, насправді не маю
У білих тонах – присів чоловік
він геть посивів, хоть юний ще вік…
Як плаче душа, розтерзані рани
про те промовчать, і люди й екрани
Щоб просто дізнались на мить хоч відчули
і правду як є, нарешті почули
Які ті дощі – косі і прямі
в собі ті слова – пекельні й німі
Що значиться там – це слово Сміливість
чи є там закон чи лиш Справедливість?
І сидячи з чаєм, отим трав’яним
щось просто змінилось, змінилось щось з ним
Як вітер між пальці – шумить так почув
і дух цей життя по іншом відчув
Не просто то книга, не просто слова
і кожна сторінка – не просто нова
Там тихо про тих, що вже їх немає
і подвиг яких, ніхто не дізнає
На подвиг який не кожен у змозі
така то ціна … Сліди на дорозі
У білих тонах – присів чоловік,
він геть посивів, хоть юний ще вік…
березень 2022 р.
Наталка Весна
