Люди женуться за грошима,
В погоні цій гублять себе,
І забувають за дитину,
Яка у кожному живе.
Норми моралі нас хвилюють,
Ми знаємо їх на зубок,
В моєму оці є колода
Та бачу я чужий сучок…
Живемо в час,
Де гроші правлять,
За них і душу продамо,
Вони дарують нас і ваблять,
І все життя ми біжимо,
Немає часу зупинитись,
Спитати в себе,що не так?
Куди біжу я і навіщо,
І в голові чому бардак?
Настворювали собі правил
І установок в голові,
І слідуємо їй священно,
А ті всі правила чиї?
Кому живеться від них легше,
Мені чи тим,хто їх писав?
"Будь,як усі,
Не виділяйся,
З тебе сміються!"-хтось сказав.
А хто сміється? І чи з мене
Чи із нікчемного життя,
Яке щоденно проживає,
Чи знає мене до пуття?
Свої хай перше стіни білить,
Чорніші чорної землі,
Я із своїми розберуся,
Я стаю на свої граблі.
Чужі граблі не вчать нікого
І правила чужі не вчать
Ні молодого,ні старого,
Хоч знаємо ми їх на "п’ять".
Карина Шевченко
Правила
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська