Прийшов зненацька та раптово,
Темні сутінки заграли на душі,
Вітер колише на вікні церату,
Поки з вулиці доносяться пісні.
Дотик до рамена вартий мільйонів,
Слова на вухо тисячі світів.
Стоїмо на сповнених прощаннями перонах,
Спробуй прямо в очі глянути мені.
В небі спостерігаєш похмурі жорна,
Вітер мороз на тіло заповів,
Старенька осінь стає, немов потвора,
На емоціях жадаєш написати заповіт.
Багряне листя в обрії кружляє,
Усмішка налинула – побачила лиця обвід.
За екстаз здавна прийшла розплата,
Проте не час, не завітав у гості бог Аїд.
Indifference
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
