Так буває в літню пору
Сонце проміння нам посилає,
Теплотою своєю нас зігріває…
Тиша навкруги.
Тільки вітер лютий -,
Гне три тополі,
Та листячко до долу.
А над вербою, та над водою…
Біда за бідою,
Вітер холодом віє,
Тихо стоїть
Червона калина,
Гіркой сльозою …
Втомилась Україна,
Як шипшина важко
Відає свої плоди -,
Но устоїть Україна,
Як і до нині…
Вона підійметься,
На свої вершини.
Настане , щаслива година,
Буде завжди на висоті
Останє гроно , відасть
Червоная калина.
Радощів і болю:
Усміхнеться Україна -,
Буде добрая година.
Заспіваєм пісні чарівні…
Про червоную калину,
Ми відбудуєм Україну -,
Посадимо червоную калину.
Намалюєм , що розмите,
Що забуте, аби Україні –
З калиною бути…
Раз назавжди,
У своєму житті.
Все кругом зацвіте-,
Прилетять журавлі,
Красиві та милі-,
До рідної землі.
Зустрінем любе літо
І наші квіти, чарівні,
Золотої весни.
Піднімем Україну,
І посадим -,
Червоную калину,
Нашої весни,
Раз і на завжди…
У своєму житті,
Назавжди –
без війни.
,
АРИНА ЭРНЕСТ
