двійко паперів на підлозі,
життя дерев навіки зупинилось.
їх вирубали десь на лісу розі.
і що б без них змінилось?
текли соки, минало життя,
а тепер їх на білім світі більше нема.
давали надію, дарували слова,
та життя їх забрала ген-ген не зима.
великі й низенькі, дивовижні й прості,
усі вони світу цього королі.
та сказано: "Рубайте, завершіть їх дні".
і ось вже за мить усе в дерев’яній імлі.
і падає дерево, могутнє, старече,
воно могли жити ще довгі віки.
та впало воно на свої могутнії плечі,
і здаля лиш чутно: "Спокійно помри".
Федько Хмільник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
