Вклоняймось низько матерям, чиї сини,
В цей час буремний не зігнулися від страху.
За землю рідну в бій вони пішли,
Бо іншого не вибирали шляху.
І ці безвусі хлопчики-юнці,
Стоять в строю зі справжніми мужами!
Вони, як леви, ЗСУ бійці,
І не ховаються за чиїмись плечами.
За кожного солдата, що десь там,
Під кулями ворожими ночами.
Ми молимось щоденно небесам,
Щоб в землю не ввійшли вони хрестами.
Народе мій, не витрачай свій час,
На недоречні свята та розваги.
Бо вже для когось промінь світла згас,
Не проявляйте грубої зневаги.
Буває, інколи, замрієшся про щось,
На мить забудеш, що війна лютує.
А потім розумієш…що здалось,
Ніщо вже твою душу не лікує.
Вклоняймось низько матерям, чиї сини,
Десь виснажені, змучені в полоні.
А час іде, нема в тім іх вини,
Що побіліли материні скроні.
Вклоняймось низько матерям, чиї сини,
Вже не прийдуть, не стануть на порозі.
Повернуться Героями війни,
По встеленій трояндами дорозі…
Мальва
