А любов жила на першому поверсі,
де сім’я – молода і чарівна.
А кохання було на сусідній вулиці,
де юнак стрункий й дівчина вірна.
А спокій мешкав на першому поверсі,
де сини ходять в школу, батьки на роботу.
А щастя сиділо на сусідній вулиці,
де завжди запах квітів поглинає кімнату.
А міць пролягла на першому поверсі,
де пішов тато сміло захищати країну.
А сталь дихала на сусідній вулиці,
де козак молодий вступив в лави сили.
А смерть вже живе на першому поверсі,
де не перший місяць плаче дитина.
А туга ожила на сусідній вулиці,
де юна красуня не жде матері сина.
А вже не допоможуть ніякі вірші,
де на першому поверсі панує скорбота,
А вже не зарадять жодні сльози,
де на сусідній вулиці майорить стрічка чорна.
А загине та любов на першому поверсі,
де вже застелить снігом скромну могилку.
А помре те кохання на сусідній вулиці,
де героя ім’я припаде сірим пилом.
Анна Швець
