Ішов із даля старий подорожній
Він геть посивів і кошик порожній
Під сонцем палючим, дощем проливним
та завжди Хтось поруч невидимий з Ним
Він правду шукає, та тільки в собі
бо правда лиш там, де добре тобі
Десь там у горах, де тишу так чути
і можна себе нарешті відчути
І може рюкзак так просто порватись
від себе самих нам лиш не сховатись
Він серцем писав, в жару, по морозі
які то вони: "Сліди на дорозі"
О, скільки питань, і біль без ножа
о, скільки страждань, і де та межа?
І в тиші отій, що десь між рядків
не чути когось, лиш ехо гудків…
В моменти коли бере порожнеча
то буть в самоті – ніяк то, не втеча
Бо лиш в самоті, Ти справжність відчуєш
І голос душі забутий почуєш…
березень 2022 р.
Наталка Весна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
