Знаєш, ти й правда є причиною, щось писати
Тобі присвячую книгу всіх віршів
Бо у житті не можу показати
Спалахи світлих й дивних почуттів
Побачивши тебе у голові рядки складаю
Що будуть вкладені в поеми від душі
Бо у житті я лиш рум’янцем запалаю
І ми пройдемо повз, немов чужі
Багато можна всякого писати
Такі чудові й сильні почуття
Але в житті не зможу я сказати
Бо перестану відчувать серцебиття
Я дивлюся на тебе , немов на світ
Та лиш сенсу не бачу
Ми не сказали жодного "привіт"
Тому думками часто плачу
Сказати чесно, мені вже набридло
Не відчувати нічого навзаєм
І коли тебе бачу ,стає огидно
Але чомусь думками досі один одного тримаєм
viadin
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
