Пробачення

Лиш один подих в змозі змінити усе,
Лиш одне слово варте поцілунку,
І думаєш: навряд саме це головне,
Та нема ціннішого на світі подарунку

Ніж воля і правда, міцність, свобода,
І знову на повторі ті дивні слова,
Що любов, як зіпсована гральна колода,
Зі смаком оливок та міцного вина.

Не в змозі зупинити той вітер думок,
Мчить напоперек правди, на супереч долі,
Здавалось, не повіриш в слова його "казок",
Де все в тумані миттєво мчить по колі.

Маленькі крила, затемнений фасон,
Немов літак, поламаний, розбитий…
Немов сріблястий той кулон
На шиї цінний, смарагдом покритий.

І знову звук, і знову подих,
Сповнені груди ароматом духів,
Він уві сні із квітами в будинок заходив,
І на колінах пошепки пробачити велів…

Софія