Пробудження

Біжать струмки,
Летять хмарки,
І сонечко всміхається.
Весна! Весна!
З теплих країв
Птахи вже повертаються.
Радіє ліс від щебету,
Шепоче небу:,, Дякую”.
І килим квіту стелиться
Вже сонечку подякою.
Підсніжник білозоряний
Сміливо витикається,
І пролісок схвильовано
та ніжно посміхається.
Ряст боязливо синіми,
Рожевими і білими
Дзвіночками красивими
З’являється на килимі.
А жовта мати-й-мачуха
Теплом своїм приваблює,
Кульбаби пишна зачіска
Холодні дні обманює.
А сон-трава навіює
Рожеві ніжні спогади,
Дитячою наївністю
Благально просить подиху.
Як крокуси розслалися!
Вони живуть надією,
Що дарувати радощі –
Це є їхньою мрією.
Як аромат конвалії
Бентежить і дурманить!
Весни усі сценарії
Чарівністю вже манять.
Та й горицвіт, собачий зуб,
Медунка і калюжниця,
Чемерник, пшінка, білоцвіт
Із сонечком голубляться.
Ростуть, цвітуть – як граються,
Людей так тішать казкою
І хочуть всюди чути сміх,
Всіх оповити ласкою.
Ми мусимо у відповідь
Життя їм дарувати,
Не нищити ( там є душа!),
Красу цю не вбивати.
Бо першоцвіти ПЕРШИМИ
Виборюють нам щастя
І теплі дні весни й краси,
Які ночами сняться.