Ти не суддя
А без вини мене судив
Своїм законом
Своїм ударом
Ти приписав мені провину
На папері
У думках. На тілі
Вона тече по венах
У клітинах
Стискає нерви
Вона, як бій без правил
Суцільні заборонені удари
До відчаю
До втоми
До межі. До краю
Ти " подарунок" кожен раз приносиш
Я не приймаю
Я залишаю ці глибини
Я виринаю на поверхню…
Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
